Українські реферати

Історія в художньому осмисленні Ліни Костенко
Сторінка: 4
Розділ: Література українська

„Берестечко”--- соціально-психологічний історичний

роман у віршах

Берестечко.... Наша пам’ять, наша біль, наша поразкою. Так називається і твір найталановитішої поетеси сучасності Ліни Костенко, виданий у 1999 році „ Українським письменником”. У ньому художньо осмислюється одна з найдраматичніших подій у житті українського народу і доля одного з найвидатніших історичних діячів --- Богдана Хмельницького.

Про визвольну війну українського народу написано чимало. Вперше події війни описали автори козацьких літописів: Самовидець, Граб’янка, Величко ( 17-18 ст.). Згодом до цієї, сповненої високого героїчного пафосу й драматизму теми, звернувся Ф.Глінка в повісті „Зиновій –Богдан Хмельницький або Звільнена Малоросія” (1861) і двох віршах, а також поет декабрист К.Рилєєв у думі „ Богдан Хмельницький”(1821). Першою спробою опрацювання сюжету про часи Хмельниччини в жанрі роману є твір М. Білецького- Косенка „ Зіновій –Богдан Хмельницький”, написаний у 1829 році, але підготовлений до друку лише нині.

У романі Г.Сенкевича „Вогнем і мечем”(1883) Хмельниччина зображена з пропольських, прошляхетських позицій, як „Божий суд”, як страшна, невідворотна кара. Чи не це спонукало сучасного польського режисера Єжи Гофмана створити за цим романом однойменний фільм. Кількість глядачів, яку він зібрав, перевершила усілякі сподівання. А от в Україні Богдана Ступку, який погодився зіграти роль Б.Хмельницького в цьому фільмі, звинувачують ледве не в антипатріотизмі.

Не раз зверталася до теми національно-визвольної війни українського народу й Ліна Костенко. Богдан Хмельницький --- гетьман усієї козачої і посполитої України --- незримо присутній на перших сторінках роману у віршах „Маруся Чурай”. А в розділі „Гінець до гетьмана” узагальнено-абстрактний образ державця, що встиг уже сформуватися в уяві читача, оживає, набуваючи конкретний рис зовнішності, поведінки, психології. Як державний діяч і мислитель гетьман вирішує долю співачки. Людина освічена, наділена почуттям прекрасного, він усвідомлює, що без мистецтва зітреться з лиця землі велика душа народу і пам’ять про його звитяги, а тому і дарує життя Чураївні.

„Берестечко” --- книга про одну з найбільших трагедій часів Хмельниччини, поразку під Берестечком. Розпочата ще у 1966-1967рр. (тобто передувала романові „Маруся Чурай”) , вона дописувалась на інших етапах української історії --- в 70---80-х роках. І тепер, коли Україна опинилася перед загрозою вже остаточної поразки, виникла нагальна потреба її публікації.

„Берестечко” --- соціально-психологічний історичний роман у віршах. Автор дуже вимогливо добирає історичний матеріал, суворо дотримується наукової достовірності подій і фактів, переданих через сприйняття їх найголовнішого учасника --- Богдана Хмельницького.

Яка ж історична основа твору?

Приводом до виступу Богдана Хмельницького була особиста кривда, якої завдав йому чигиринський підстароста Чаплинський. З відсутності Богдана він напав на його родинний хутір Суботів, пограбував його, побив до смерті наймолодшого сина і забрав дружину ( не випадково поляки називали цю війну війною „за русу косу”). Хмельницький подав на Чаплинського позов до суду, але суд прийняв несправедливе рішення. Богдан поїхав у Варшаву скаржитися королеві Владиславу I , але той, сам безсилий проти шляхти, сказав: „ Ви люди військові, маєте шаблі при боці, то ж самі бороніть своєї честі і свого майна”. Проте обмежити причини великого протистояння лише суб’єктивними факторами означало б применшити значення національно-визвольної війни. Велике повстання 1648 року виникло як закономірний наслідок нечуваних соціальних, національних та релігійних утисків українського народу.

Не знайшовши правди в самого короля, Богдан Хмельницький зі жменькою прихильників іде на Січ, де його обирають гетьманом, і закликає запорожців відстояти свої( і його власні ) права. Повстання , що розгорілося, швидко переросло в справжню козацько-польську війну, яка охопила всю Наддніпрянщину. Польські війська, кинуті на придушення повстання, були розбиті: 16 травня 1648 року під Жовтими Водами. 26 травня --- під Корсунем: взяті в полон польські воєначальники Стефан і Микола Потоцькі та Калиновський. Перемоги Хмельницького приголомшили поляків і водночас надихнули українську людність, яка могла нарешті дати волю споконвічній ненависті до гнобителів. Страшні картини цих подій змальовані в „Літописі Самовидця”: „...где колвек знайшлася шляхта, слуги замковіє , жиди і уряди міскіє --- усе забияли, не щадячи ані жон і дітей їх, маєтності грабовали, костели палили, ксіонзів забияли, дворі зась и замки шляхцкіє и двори жидовскіє пустошили, не зоставаючи жадного цілого. Рідкій в той кріві на тот час рук своїх не умочил и того грабленія не чинил”.

За кілька місяців з України було зметено майже всю польську, урядників, ксьондзів.

Польські магнати в свою чергу відповідали на різанину різаниною. Найзапеклішим прихильником шляхетського терору був найбагатший з магнатів --- Ярема Вишневецький, який у 41 рік прийняв католицьку віру й став лютим ворогом православ’я. Зібравши 6-тисячне військо і відступаючи на захід , він катував козаків, залишав за собою страхітливий слід із трупів. Якщо в Польщі діями Вишневецького захоплювалися, то на Україні вони викликали люту ненависть.

Після перших весняних перемог Богдан Хмельницький влітку створює дисципліновану, добре організовану армію. Козацькі полки очолювали досвідчені й талановиті полководці: Філон Джала-

лій, Максим Несторенко, Данило Нечай, Іван Богун, Мартин Небаба, Василь Золотаренко, один з найпопулярніших селянських ватажків Максим Кривоніс.

Перемога козацького війська під Пилявцями 23 вересня 1648 року відкрила Хмельницькому шлях на захід. У жовтні було взято Львів, але гетьман, не бажаючи руйнувати чудове місто, обмежився викупом, а в листопаді --- польську фортецю Замостя. Але в цей момент надійшла звістка про обрання королем Яна Казимира , якому Хмельницький симпатизував і який запропонував повсталим перемир’я.

Донині історики не дійдуть згоди, чому Хмельницький , який на той час міг знищити Річ Посполиту, пристав на пропозицію й повернувся на Наддніпрянщину. Можливо, сподівався зміцнити політичну систему Речі Посполитої так, щоб вона задовольняла козацтво, можливо, дошкуляли голод і хвороби, та й союзники --- кримські татари --- рвалися додому. У січні 1649 року гетьман зі своїм військом тріумфально в’їхав до Києва і проголосив, що, розпочавши боротьбу з особистих причин, продовжуватиме її в ім’я всієї України. Населення вітало його як „ Мойсея, спасителя, визволителя з лядської неволі”.

У квітні 1649 року, коли стали зрозумілі наміри Богдана Хмельницького відродити українську державу, незалежну від Польщі, польське військо, очолене Яном Казимиром, перейшло в наступ , але було розбите під Зборовом, і король змушений був підписати Зборівський мирний договір ( 18 серпня 1649 року ), який надавав козакам численні права. Та польський уряд не міг допустити зміцнення української держави. У 1651 році поляки на чолі з Яном Казимиром першими пішли в наступ. Розпочався новий етап українсько-польської війни. Місцем зустрічі двох армій стало Берестечко на Волині. Чисельність військ суперників була величезною: у польській армії 150 тис. Воїнів, включаючи 20 тис. досвідчених німецьких найманців, в українській --- 100 тис. і 50 тис. татарської кінноти.

Перший день битви закінчився невдачею для кримсько-української кінноти, на другий день їй вдалося взяти реванш: польські кіннотники відступили до табору. У наступній, вирішальній, битві хан Іслам- Гірей вирішив не брати участі. У деяких джерелах констатується , що він вступив у переговори з королем. Тож бездіяльність хана дозволила королю перехопити ініціативу й розпочати наступ. У цей час орда покинула поле бою. Українська армія потрапила у катастрофічне становище, яке ускладнювалося ще й тим, що хан затримав гетьмана, який прибув переконати його повернутись назад. У цих складних обставинах рішучо­му полковникові Філону Джалалію вдалося вивес­ти з оточення частину українського війська, хоч поляки, скориставшись панікою, вирізали близько 30 тис. козаків. Як наслідок Берестецької битви був підписаний Білоцерківський мир, який зводив нанівець автономію української держави.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-4919-4.html