Українські реферати

Мета створення та основні напрямки діяльності Всесвітньої торгової організації (ВТО)
Сторінка: 2
Розділ: Економічні теми

2. Основні характеристики тарифних методів регулювання зовнішньої торгівлі

Вибір інструментів, які застосовуються для обмеження торгівлі, залежить від двох чинників: співвідношення сил груп тиску, що наполягають на реалізації тих чи інших заходів, а також від можливих заходів у відповідь з боку урядів інших країн.

Регулювання зовнішньої торгівлі здійснюється на двох рівнях: 1)державний (за допомогою інструментів зовнішньо - економічної політики); 2)наддержавний (здійснюється шляхом різного роду домовленостей між країнами про зняття перешкод для вільного руху товарів).

Зовнішньо - економічна політика напрямлена на захист ринку або на стимулювання обсягу зовнішньої торгівлі, зміни її структури і напрямку товарних потоків.

Існує два види зовнішньо - економічної політики:

1)протекціонізму (захист внутрішнього ринку);

2)вільної торгівлі (політика лібералізації).

Інструментами зовнішньої торгівлі є тарифні і не тарифні методи.

Нетарифні методи впливають на ціни або безпосередньо на обсяг товарів. Тарифні методи регулювання впливають на ціни і передбачають застосування мита і митної квоти, що регулюють переважно імпорт

Мито - це державний податок, який сплачуються з митної вартості товару при перетині даного товару кордону країни.

Для зручності дослідження усіх видів мита я використовую класифікаційну систему, яка поділяє їх на групи в залежності від:

1) функцій:

· фіскальне (застосовується з метою поповнення державного бюджету по відношенню до експортних і імпортних товарів);

· протекціоністське (захисне) (застосовують до імпортних тарифів, щоб скоротити або усунути небажану іноземну конкуренцію для державних виробників).

· балансувальне (відноситься до експортного мита, встановлюється з метою запобігання небажаного експорту товарів, внутрішні ціни якого по тим чи іншим причинам нижче світових).

2) напрямку товарних потоків, що оподатковуються:

· експортне (вивізне мито);

· імпортне (ввізне мито);

· транзитне (провезення товару через територію країни).

3) об’єкту оподаткування:

· адвалерне ( стягується у відсотках під митною вартістю, тобто вартістю товару на момент перетину кордону, яка включає вартість товару за контрактом, всі витрати погрузки, розгрузки і страхування, комісійні брокерам, декларанту та інші).

· специфічне (стягується у вигляді чітко фіксованої величини з натурального виміру товару);

· комбіноване (поєднання двох попередніх митного стягування. Наприклад, 20% від митної ціни, але не більше 10 доларів за 1 т).

4) характеру тимчасовості:

· сезонне (стягується з митної вартості товарів, здебільше сільськогосподарського призначення. Як правило, строк їх дії не перевищує декількох місяців на рік і на цей період дія звичайного митного тарифу призупиняється);

· антидемпінгове (мито, яке покликане підняти ціну даного товару до ціни, яка склалася на ринку даної країни).

Демпінг – це процедура продажу товару за ціною, яка нижче середньої нормальної ціни на даному ринку. Існують такі фори демпінгу:

1. Епізодичний, що має одноразовий характер і застосовується здебільше для продажу залишків товарів.

2. Навмисний (тимчасовий захід фірми з метою засвоєння даного елементу ринку та витіснення конкурентів).

3. Взаємний (застосовується при операціях зустрічної торгівлі і передбачає взаємне зниження ціни за домовленістю між контрагентами).

· компенсаційне (накладаються на імпорт тих товарів, при виробництві яких прямо або побічно використовувались субсидії, якщо їх імпорт наносить збитки національним виробникам таких товарів).

5) за походженням:

· автономне (приймається державними органами – міністерством торгівлі, фінансів чи економіки);

· конвенціонне (договірне) (встановлюються на базі двостороннього або багатосторонньої згоди, такої як ГАТТ або згоди про митний союз);

· преференційне (мають низькі ставки порівняно із звичайно діючим митним тарифом, які накладаються на основі багатосторонніх згод на товари країн, що розвиваються).

6) за типами ставок:

· постійні (встановлюються одночасно органами державної влади і не можуть змінюватись в залежності від обставин);

· змінні (ставки тарифу можуть змінюватись в установлених органами державної влади випадках (при зміні рівня світових чи внутрішніх цін, рівня державних субсидій).

7) за способом ви числення:

· номінальні (тарифні ставки вказані в миті);

· ефективні (реальний рівень мита на кінцеві товари, вирахувані з врахуванням рівня мита, накладеного на імпортні вузли і деталі цих товарів).

Податок на імпорт може стягуватись різними способами. У зв’язку з цим виділяють вартісний тариф і специфічне мито.

Вартісний тариф – це податок, представлений у вигляді відсотка від вартості товару.

Специфічне мито – це податок, який стягується у відповідності з фізичною величиною імпорту.

Рівень митного тарифу при імпортних операціях розраховується за такою формулою: ((Ціна внутрішня – Ціна імпортна)/ Ціна імпортна) х 100%

Рівень митного тарифу при експортних операціях розраховується за такою формулою: ((Ціна світова – Ціна експортна)/ Ціна експортна) х 100%

Ціна мита = Митна вартість + Ставка мита на даний товар.

На митниці крім мита оплачуються такі платежі: акциз ( для підакцизних товарів) та ПДВ.

Сума платежів становить: Ціна мита + Ціна акцизу + Ціна ПДВ + Митні збори.

Ціна акцизу = (Митна вартість + Ціна мита)х Ставка акцизного збору

Ціна ПДВ = (Митна вартість + Ціна мита + Ціна акцизу) х ПДВ

Митний збір = Митна вартість х Ціну митного збору

Завдання

1. Дати визначення терміну «валютне котирування»

Торгівля на валютному ринку здійснюється на базі встановлення обмінного курсу валют. Однією з характерних рис валюти є її котирування, тобто здатність оцінюватись. На практиці під валютним котирування розуміють встановлення курсів іноземних валют у згідності з діючими законодавчими нормами і практикою. Розглядають пряме і непряме котирування.

Пряме котирування – це вираження одиниці іноземної валюти (базова валюта) у національній (валюта, що котирується).

Наприклад, 1долар США = 5,3 гривні.

База котирування – це базова валюта, тобто валюта, відносно якої котирується інші валюти. Переважно долар США використовується у вигляді базової валюти. Але окремі валюти, зокрема євро (EUR), англійський фунт стерлінгів (GBR), австралійський (AUD) та новозеландський (NZD) долар, ірландський фунт (ІЕР) завжди є базою котирування для всіх валют, в тому числі і для долара США. В випадку, коли котирування необхідно провести між вище наведеними валютами, базою буде виступати євро, потім англійський фунт стерлінгів, далі валюти з вищою купівельною спроможністю. Наприклад, коли необхідно прокотирувати евро та англійський фунт стерлінгів, запис буде таким: EUR/GBR. А коли необхідно прокотирувати австралійський долар та англійський фунт стерлінгів, запис матиме такий вигляд: GBR/AUD.

Валюта котирування – валюта, що котирується. Непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. Переважно цей метод застосовується у Великобританії та її колишніх колоніях: 1фунт стерлінгів = 0.7доларів США. Між двома цими методами немає економічної різниці, сутність валютного курсу єдина. Різні методи котирування створюють практичні зручності для валютних операторів, тому що виключають необхідність в додаткових розрахунках. Котирування по прямому методу на двох ринках повинні бути оберненими, тобто вартість курсового перерахунку валюти рівна 0. Пряме котирування = 1/ Обернене котирування

2. В даному котируванні вказати і назвати, яка валюта є валютою котирування, а яка базою котирування.

CHF/UAH , де

UAH – валюта, що котирується, а CHF – база котирування.

3. Банк встановив наступне котирування. Визначити, скільки буде отримано: а) базової валюти при обміні 100 одиниць валюти котирування; б) валюти котирування при обміні 100 одиниць базової валюти?


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-4947-2.html