Внаслідок понаднормативного витрачання матеріалів загальна собівартість одиниці продукції загалом збільшилась на:

∆Смв2=∆См2+∆Се2+∆Сп2=0,0650824+0,0671159+0,0037735=0,1359718 грн./м.

За рахунок збільшення питомої ваги умовно-постійних витрат матеріалів підчас зменшенні обсягу виробництва собівартість одиниці продукції загалом зросла на:

∆Смв3=∆См3+∆Се3+∆Сп3=0,2277975+0,1482404+0,6016791=0,977717 грн./м.

Отже, загальне збільшення собівартості внаслідок зростання витрат матеріалів становить:

∆Смв=∆Смв1+∆Смв2+∆Смв3=0,6159464+0,1359718+0,6016791=1,353597грн./м.

Крім матеріальних витрат значний відсоток собівартості одиниці продукції (29%, див. таблицю 3.18) складають витрати з оплати праці. Отже, визначимо причини які впливали на витрати з оплати труда та призвели до їх підвищення.

Відомості про структуру витрат на оплату праці у періоді, що аналізується, наведені у наступній таблиці.

Таблиця

3.22

Відомості про структуру витрат на оплату праці за грудень 2000 р., грн.

№	Найменування показника	попе-редній період	за планом	фактич-ний по-казник	% факт до плану	+,- факт до плану	%, факт до попе-реднього періоду
1	2	3	4	5	6	7	8
1.	Фонд основної заробітної плати, з нього	75510	77100	75770	98,27%	-1330	100,34%
2.	заробітна плата робочих	47820	48830	47970	98,24%	-860	100,31%
3.	заробітна плата спеціалістів	20140	20670	20200	97,73%	-470	100,3%
4.	заробітна плата керівників	7550	7600	7600	100%	0	100,66%
5.	Додаткова заробітна плата	10290	10300	10330	100,29%	30	100,39%
6.	Загальні витрати на оплату праці	85800	87400	86100	98,51%	-1300	100,35%
7.	умовно-змінна частина фонду оплати праці	54510	55520	54690	98,51%	-830	100,33%
8.	умовно-постійна частина фонду оплати праці	31290	31880	31410	98,53%	-470	100,38%

Як бачимо з таблиці 3.22, більшість показників щодо витрат на оплату праці у періоді, що аналізується, були нижчі від плану. Це пояснюється тим, що у грудні 2000 року планувалося підвищення заробітної плати але його за фактом не відбулося. Крім того, на підприємстві оплата праці робочих здійснюється за відрядною формою оплати труда, а обсяг виробництва продукції у періоді, що аналізується, був нижчий від запланованого.

Однією з причин збільшення собівартості продукції підприємства за витратами на оплату праці є утримання завищеної чисельності робітників, яке на підприємстві насамперед пов'язане зі зростанням невиходів на роботу.

Так, фактична кількість невиходів робітників ПВП у звітному періоді складає: 3675-3213=462 чол∙днів (див. таблицю 3.9), тобто 14% (462/3213×100%) від фактичної кількості виходів. При цьому нормативне значення цього показника повинно становити не більш ніж 4% від запланованої кількості виходів, отже, в періоді, що аналізується, воно дорівнює 3675×4%=147 чол∙днів. Таким чином, фактичні невиходи перевищують встановлений норматив на: 462-147=315 чол∙днів, тобто на більш ніж 210% (315/147×100%), що свідчить про недоліки організації виробничого процесу та низьку трудову дисципліну робітників.

Понаднормативні невиходи призводять до відволікання певної кількості робітників від виробничого процесу, величину якої відповідно до методики економічного аналізу [17] можна визначити за допомогою формули, що наводиться нижче.

∆Шс =  Nсв , де (3.20)

Nдф

∆Шс - збільшення облікової чисельності робітників внаслідок понаднормативних невиходів, чол.;

Nсв - кількість понаднормативних невиходів, чол∙днів;

Nдф - фактична кількість днів роботи підприємства за період, який аналізується, днів.

Таким чином, понаднормативні невиходи робітників призводять до збільшення облікової чисельності на: ∆Шс = 315/21 =15 чол.

Збільшення облікової чисельності викликає зростання витрат на оплату труда, що, відповідно, відбивається на собівартості одиниці продукції. Величина зростання собівартості одиниці продукції внаслідок збільшення облікової чисельності розраховується по наступній формулі:

∆Сот1 = ΔШс×Зофт , де (3.21)

Qпф×Шс

∆Сот1 - збільшення собівартості продукції внаслідок зростання облікової чисельності робітників, грн./м;

Зофт - загальні витрати на оплату труда, грн.;

Qпф - фактична обсяг виробництва продукції, метрів;

Шс - фактична облікова чисельність робітників підприємства у періоді, що аналізується, чол.

Отже, в наслідок збільшення облікової чисельності робітників собівартість одиниці продукції підприємства збільшується на:

∆Сот1 = 15×86100/(3710×280)= 1,243261 грн./м.

Зниження обсягу випуску продукції, як зазначалось раніш, впливає на собівартість через умовно-постійні витрати, крім того, техніко-економічні показники підприємства свідчать про більший ріст питомих витрат по заробітній платі у порівнянні з підвищенням продуктивності праці. Збільшення витрат підприємства внаслідок вищезазначених причин відповідно до методики економічного аналізу, яка застосована у цій роботі [17] розраховується по наступній формулі:

∆Вот2 = Фопт(у×п) ΔQ×Ко , де (3.22)

Qпп

∆Вот2 - збільшення витрат внаслідок зростання питомої ваги умовно-постійних витрат на оплату труда, грн.;

Фопт(уп) - умовно-постійна частина планового фонду оплати труда, грн.;

Qпп - плановий обсяг виробництва продукції, метрів;

Ко - коефіцієнт, який відображає відставання росту умовно-постійної частини фонду оплати праці від зменшення обсягів випуску продукції, який розраховується по формулі:

Ко =  З'офт   Птф  , де (3.23)

З'опт Поп

З'опт , З'офт - відповідно планові та фактичні витрати на оплату праці в розрахунку на одного працівника промислово-виробничого персоналу, грн./чол.;