
Зайнятість і безробіття. Державне регулювання зайнятості
Сторінка: 1
Розділ: Макроекономіка
ЗМІСТ
Вступ 3
РОЗДІЛ 1.Сутність зайнятості та безробіття. 5
1.1. Сутність зайнятості та її визначення. Теорії зайнятості. 5
1.2.Безробіття як соціально – економічне явище. 8
1.3. Ринок праці і відтворення робочої сили. 18
РОЗДІЛ 2.Проблеми зайнятості та безробіття в Україні. 25
2.1. Сутність економічної діяльності держави в сфері регулювання зайнятості. 25
2.2. Роль та значення служби зайнятості, її функціонування в Україні. Основні завдання державної служби зайнятості. 28
2.3. Соціальний захист безробітних в Україні.
Соціальні наслідки безробіття 34
РОЗДІЛ 3.Економічні функції держави в сфері зайнятості. 38
3.1.Державне регулювання зайнятості в Україні 38
3.2. Оцінка стану рівня зайнятості і безробіття на прикладі
Житомирсткої області. 40
Висновки 48
Сптсок використаної літератури 51
Вступ
Однією з соціально - економічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки України є формування національного ринку праці. Перехід від командно - адміністративної системи до ринкової супроваджується зростання рівня та тривалості безробіття, розвитком вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції тощо.
В Україні існють величезні можливості для підвищення рівня зайнятості –
розвиток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури.
Головною умовою формування та ефективного функціонування національного ринку праці є пришвидшення економічних реформ в Україні. Ефективна структурна перебудова національної економіки через реструктуризацію збиткових підприємств, відмову від практики м'яких бюджетних обмежень, реальне застосування інституту банкрутства дала б змогу підвищувати мобільність робочої сили, продуктивність праці та заробітну плату. Ці заходи в поєднанні з розвитком перспективних галузей економіки, малого та середнього бізнесу сприяли б зменшенню прихованого безробіття, працевлаштуванню вивільненої надлишкової робочої сили на новостворених робочих місцях зі стабільною виплатою заробітної плати. Такі заходи не допускали б надмірного зростання безробіття і не індукували б застійного безробіття.
Метою роботи є вивчення теоретичних і методологічних аспектів зайнятості та безробіття, висвітлення державного регулювання зайнятості в Україні.
Для виконання мети були поставлені наступні завдання:
- Дослідити суть зайнятості і безробіття в Україні та розвиток ринку зайнятості;
- Визначити суть економічної діяльності держави в сфері зайнятості. З’ясувати який є соціальний захист безробітних в Україні.
- Дослідити роль та значення служби зайнятості, її функціонування в Україні. Дослідити оцінку стану рівня зайнятості і безробіття на прикладі Житомирсткої області.
При написанні роботи була використана така література: Кодекс законів про працю[7]; Постанова Кабінету Міністрів України [10].; Закон України “Про зайнятість населення” [4]; Мочерний [9]
РОЗДІЛ 1.Сутність зайнятості та безробіття.
1.1.Сутність зайнятості та її визначення. Теорії зайнятості.
Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).
У відповідності з Законом України "Про зайнятість населення" відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах:
- виключне право громадян розпоряджатися своїми здібностями до праці, заборона обов'язкової, примусової праці (крім випадків, спеціально встановлених законодавством). Цей принцип передбачає право людини працювати чи не працювати, а якщо працювати — то там і стільки, де і скільки це їй потрібно.
- створення державою умов для реалізації права громадян на працю, на захист від безробіття, на допомогу в працевлаштуванні і матеріальну підтримку в разі втрати роботи у відповідності з Конституцією України.
Закон України "Про зайнятість населення" закріплює основні принципи державної політики в галузі сприяння зайнятості: забезпечення рівних можливостей всім громадянам України незалежно від національності, статі, віку, соціального положення, політичних і релігійних переконань у реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості; розвиток людських ресурсів; попередження масового і скорочення тривалого безробіття; підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприяння розвиткові їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці; забезпечення соціального захисту в галузі зайнятості, включаючи спеціальні заходи для громадян, що мають особливі труднощі в пошуку роботи; заохочення роботодавців до створення нових робочих місць тощо.
Повна зайнятість в ринковій економіці означає не максимально можливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного використання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, найдоцільніше використання ресурсів для праці.
Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього поняття: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров'я дозволяє працівникові досягти високої продуктивності праці та мати заробіток, який забезпечує нормальне життя.
Ефективно обрана зайнятість відображає стан кількісної і якісної збалансованості між потребою населення в роботі і робочими місцями, за якої створюються сприятливі умови для соціально-економічного прогресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. В зв'язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з науково-технічним прогресом зростають кількісні та якісні параметри ідеалу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти.
Зайнятість населення України забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на задоволення його потреб у добровільному виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.
В економічній науці існують такі теорії зайнятості:
- класична,
- кейнсіанська,
- неокласична,
- монетаристська,
- інституціоналістська,
- марксистська.
Класична теорія зайнятості XIX ст. пов'язана з іменами Д. Рікар-до, Дж. Мілля та В. Петті. її автори вважали, що ринок має всі можливості для ефективної кооперації усіх процесів, пов'язаних із зайнятістю, забезпеченням повного використання ресурсів праці, якими володіє суспільство. Держава не повинна втручатись у процеси, що відбуваються, оскільки в ринкових умовах об'єктивні закони управляють економічними явищами у суспільстві.
|