ЗМІСТ

Вступ 3

РОЗДІЛ 1.Сутність зайнятості та безробіття. 5

1.1. Сутність зайнятості та її визначення. Теорії зайнятості. 5

1.2.Безробіття як соціально – економічне явище. 8

1.3. Ринок праці і відтворення робочої сили. 18

РОЗДІЛ 2.Проблеми зайнятості та безробіття в Україні. 25

2.1. Сутність економічної діяльності держави в сфері регулювання зайнятості. 25

2.2. Роль та значення служби зайнятості, її функціонування в Україні. Основні завдання державної служби зайнятості. 28

2.3. Соціальний захист безробітних в Україні.

Соціальні наслідки безробіття 34

РОЗДІЛ 3.Економічні функції держави в сфері зайнятості. 38

3.1.Державне регулювання зайнятості в Україні 38

3.2. Оцінка стану рівня зайнятості і безробіття на прикладі

Житомирсткої області. 40

Висновки 48

Сптсок використаної літератури 51

Вступ

Однією з соціально - економічних проблем в умовах ринкової трансформації економіки України є формування національного ринку праці. Перехід від командно - адміністративної системи до ринкової супроваджується зростання рівня та тривалості безробіття, розвитком вимушеної неповної та неформальної зайнятості, нелегальної трудової міграції тощо.

В Україні існють величезні можливості для підвищення рівня зайнятості –

розвиток приватного підприємництва, малого бізнесу, сфери послуг, фермерства, всієї ринкової інфраструктури.

Головною умовою формування та ефективного функціонування національного ринку праці є пришвидшення економічних реформ в Україні. Ефективна структурна перебудова національної економіки через реструктури­зацію збиткових підприємств, відмову від практики м'яких бюджетних обмежень, реальне застосування інституту банкрутства дала б змогу підвищувати мобільність робочої сили, продуктивність праці та заробітну плату. Ці заходи в поєднанні з розвитком перспективних галузей економіки, малого та середнього бізнесу спри­яли б зменшенню прихованого безробіття, працевлаштуванню вивільненої над­лишкової робочої сили на новостворених робочих місцях зі стабільною виплатою заробітної плати. Такі заходи не допускали б надмірного зростання безробіття і не індукували б застійного безробіття.

Метою роботи є вивчення теоретичних і методологічних аспектів зайнятості та безробіття, висвітлення державного регулювання зайнятості в Україні.

Для виконання мети були поставлені наступні завдання:

- Дослідити суть зайнятості і безробіття в Україні та розвиток ринку зайнятості;

- Визначити суть економічної діяльності держави в сфері зайнятості. З’ясувати який є соціальний захист безробітних в Україні.

- Дослідити роль та значення служби зайнятості, її функціонування в Україні. Дослідити оцінку стану рівня зайнятості і безробіття на прикладі Житомирсткої області.

При написанні роботи була використана така література: Кодекс законів про працю[7]; Постанова Кабінету Міністрів України [10].; Закон України “Про зайнятість населення” [4]; Мочерний [9]

РОЗДІЛ 1.Сутність зайнятості та безробіття.

1.1.Сутність зайнятості та її визначення. Теорії зайнятості.

Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із за­доволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий доход).

У відповідності з Законом України "Про зайнятість насе­лення" відносини зайнятості в Україні ґрунтуються на таких принципах:

- виключне право громадян розпоряджатися своїми здіб­ностями до праці, заборона обов'язкової, примусової праці (крім випадків, спеціально встановлених законодавством). Цей принцип передбачає право людини працювати чи не пра­цювати, а якщо працювати — то там і стільки, де і скільки це їй потрібно.

- створення державою умов для реалізації права грома­дян на працю, на захист від безробіття, на допомогу в праце­влаштуванні і матеріальну підтримку в разі втрати роботи у відповідності з Конституцією України.

Закон України "Про зайнятість населення" закріплює основні принципи державної політики в галузі сприяння зайнятості: забезпечення рівних можливостей всім громадянам України незалежно від національності, статі, віку, соціального положення, політичних і релігійних переконань у реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості; розви­ток людських ресурсів; попередження масового і скорочення тривалого безробіття; підтримка трудової і підприємницької ініціативи громадян, сприяння розвиткові їхніх здібностей до продуктивної, творчої праці; забезпечення соціального захис­ту в галузі зайнятості, включаючи спеціальні заходи для гро­мадян, що мають особливі труднощі в пошуку роботи; заохо­чення роботодавців до створення нових робочих місць тощо.

Повна зай­нятість в ринковій економіці означає не максимально мож­ливе залучення до роботи працездатного населення, як це було в радянські часи, а достатність робочих місць для всіх добровільно бажаючих працювати. Повна зайнятість є важ­ливою характеристикою соціального захисту населення у трудовій сфері. Разом з тим вона є основою ефективного ви­користання трудового потенціалу суспільства. Однак сама собою повна зайнятість ще не означає найраціональніше, най­доцільніше використання ресурсів для праці.

Раціональність зайнятості визначається ефективністю трудової діяльності в найширшому розумінні цього понят­тя: суспільною корисністю результатів праці; оптимальністю суспільного поділу праці; кількісною і якісною відповідністю робіт і працівників; економічною доцільністю робочих місць, що без шкоди для здоров'я дозволяє працівникові досягти високої продуктивності праці та мати заробіток, який забез­печує нормальне життя.

Ефективно обрана зайнятість відоб­ражає стан кількісної і якісної збалансованості між потре­бою населення в роботі і робочими місцями, за якої створю­ються сприятливі умови для соціально-економічного про­гресу і дотримуються інтереси як окремих працівників, так і суспільства в цілому. В зв'язку з постійним розвитком потреб людини і суспільства, з науково-техніч­ним прогресом зростають кількісні та якісні параметри іде­алу ефективної зайнятості, в результаті чого його постійно треба прагнути, але неможливо досягти.

Зайнятість населення України забезпечується державою шляхом проведення активної соціально-економічної політи­ки, спрямованої на задоволення його потреб у добровільно­му виборі виду діяльності, стимулювання створення нових робочих місць і розвитку підприємництва.

В економічній науці існують такі теорії зайнятості:

- класична,

- кейнсіанська,

- неокласична,

- монетаристська,

- інституціоналістська,

- марксистська.

Класична теорія зайнятості XIX ст. пов'язана з іменами Д. Рікар-до, Дж. Мілля та В. Петті. її автори вважали, що ринок має всі можливості для ефективної кооперації усіх процесів, пов'язаних із зайнятістю, забезпеченням повного використання ресурсів праці, якими володіє суспільство. Держава не повинна втручатись у процеси, що відбуваються, оскільки в ринкових умовах об'єктивні закони управляють економічними явищами у суспільстві.