Українські реферати

Трудові спори та соціальні конфлікти
Сторінка: 1
Розділ: Правознавство

При здійсненні відносин людей під час трудової діяльності між працівниками і власниками підприємств або уповноваженими ними органами можуть виникати і часто виникають різного роду непорозуміння. Здебільшого вони носять індивідуальний характер, для вирішення яких законодавством про працю передбачений певний порядок, що є досить відпрацьованим і сталим.

Час від часу більшість найманих працівників виявляються у такому стані, що крім вимог загально особистого характеру вони усвідомлюють, що мають право на одержання від своїх роботодавців незалежно від форм власності більших результатів від своєї праці і що в оцінці їх праці припускається несправедливість.

Перебудова виробничих і трудових відносин, нові форми використання і застосування праці істотно вплинули не тільки на індивідуальні трудові відносини, а й на структуру і зміст організаційно-управлінських відносин, що виникають між власником підприємства або уповноваженою ним особою, з одного боку, і трудовим колективом або органом, що його представляє, з іншого.

Непорозуміння виникають вже не між окремими працівниками і власниками або уповноваженими ними органами, а між групами трудящих, трудовими колективами підприємства чи навіть кількох підприємств з уповноваженими на управління органами і державою як власником цих підприємств.

Здійснення відносин, як індивідуальних, так і колективних, не завжди відбувається гладко, без розбіжностей і конфліктів. Оскільки говориться про наявність двох видів відносин із застосування праці робітників і службовців на підприємствах, то відповідно і виникають два види розбіжностей між суб’єктами цих відносин: індивідуальні і колективні.

В разі виникнення цих розбіжностей сторони намагаються врегулювати їх шляхом переговорів або через органи, що спеціально створені державою з цією метою. При звертанні до цих органів одного із суб’єктів індивідуальних чи колективних відносин і невирішені поставлених питань виникають трудові спори (конфлікти), розгляд і вирішення яких становить певний правовий порядок, спрямований на зміцнення законності і правопорядку в сфері трудових відносин.

Розбіжності, що виникають між суб’єктами трудового права з приводу встановлення умов праці або укладання трудового договору, а також з приводу застосування норм трудового законодавства, прийнято називати трудовими спорами. Але трудові спори не можна зводити тільки до розбіжностей між окремими працівниками і власником або уповноваженим ним органом. Поняття трудових спорів значно ширше: воно включає і непорозуміння між іншими суб’єктами трудового права, наприклад між трудовим колективом і власником або уповноваженим ним органом.

Крім того, спори за своїм характером можуть бути пов’язані як із застосуванням норм трудового законодавства (правильними чи неправильними), так і з встановленням нових умов праці, ще не урегульованих норм трудового права, наприклад, у процесі укладання колективного договору.

=> трудові спори – це не просто розбіжності між сторонами, а лише ті з них, що передані на розгляд відповідного юрисдикційного органу, тобто органу, уповноваженого державою приймати обов’язкові для сторін рішення.

Щоб з’ясувати, до компетенції якого юрисдикційного органу відноситься розгляд того чи іншого спору, необхідно перш за все визначити вид відносин, з яких виникає спір, і його предмет (характер).

Основна група спорів виникає з трудових правовідносин. Стороною, трудові права якої порушені, переважно виступає працівник, тому ці спори, як правило, носять позовний характер і є спорами про право.

За ознакою підвідомчості можна виділити три види розгляду цих спорів:

· В загальному порядку, який включає в себе послідовність розгляду спору в комісії по трудових спорів (КТС) і районному суді. Природно, що розгляд цих спорів може закінчуватись в комісії, якщо сторони не оскаржать її рішення і спір не буде перенесений до суду;

· В судовому порядку, при якому розгляд трудового спору розпочинається безпосереднім зверненням до суду, минаючи КТС;

· В особливому порядку, при якому певні категорії спорів або трудові спори певних категорій працівників вирішуються відповідно до спеціальних правил, визначених процесуальними нормами.

Другу значну групу становлять колективні трудові спори, що виникають з організаційно-управлінських і соціально-економічних відносин у сфера праці. Конфліктуючою стороною тут переважно виступає трудовий колектив одного або декількох підприємств. Предметом такого спору можуть бути розбіжності як з приводу встановлення умов праці, так і в зв’язку із застосуванням чинного законодавства.

В основі кваліфікації трудових спорів може бути також вид правовідносин, з яких виник спір, коли (слід говорити про трудові спори в широкому розумінні цього поняття) розбіжності пов’язані не тільки з трудовими відносинами, а й з похідними від них, наприклад з процесуальним. У вузькому, власному розуміння цього поняття під трудовими спорами слід розуміти лише непорозуміння між сторонами трудових правовідносин.

Додатково визначальним тут є і суб’єкт (сторона трудових правовідносин), який заявив про свою розбіжність до відповідного юрисдикційного органу. Як і суб’єктом трудових відносин, суб’єктом трудового спору можу бути тільки сторона трудового договору, незалежно від того, хто звернувся до юрисдикційного органу за вирішенням спору, чиї права дійсно чи гадано порушені.

На класифікацію впливає також характер та предмет спору. За цією ознакою можна виділити:

· спори про застосування норм трудового законодавства, колективного і трудового договору;

· спори про встановлення нових умов праці, не врегульованих законодавством або іншими нормативним актами;

· спори, пов’язані з відмовою у прийнятті на роботу.

Індивідуальні спори про застосування норм трудового законодавства, колективних і трудових договорів прийнято називати позовними спорами.

До спорів непозовного характеру відносяться розбіжності у зв’язку з встановленням умов праці. Вони можуть бути як індивідуальними, так і колективними.

Класифікація трудових спорів має значення для визначення їх підвідомчості – для кожної групи встановлені певний порядок розгляду і орган, уповноважений розглядати цей спір.

Причини виникнення трудових спорів різні. Вони можуть носити суб’єктивний характер, але можуть мати і об’єктивно-організаційний характер.

До причин суб’єктивного характеру слід віднести відставання правової свідомості від реалій життя, необізнаність не тільки працюючих, а й керівних осіб з чинним законодавством, що регулює трудові відносини. навіть особи, які мають вищу не юридичну освіту і під час навчання у вузах знайомляться з правом лише часткова на рівні курсу „Основи права”. Після закінчення вузів вони стають керівниками не маючи достатніх знань в галузі законодавства взагалі, і трудового зокрема.

Причиною виникнення трудових спорів можуть бути помилки однієї з сторін у спорі про наявність чи відсутність фактичних обставин, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення певних правовідносин – це перша група причин виникнення трудових спорів.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5319-1.html