Українські реферати

Коран - священна книга мусульман
Сторінка: 5
Розділ: Релігія

4.Мова Корану.

Згідно з прийнятою в науці гіпотезою, мова Корану – Мекканський варіант поетичного койне (мова міжплемінного чи міждіалектного спілкування) аравітян. Своєрідність мови Корану, неоднорідність його форми і стилю зумовлені тривалістю його створення, різнобарвністю змісту, пошуками Мухаммедом точних засобів вираження для ідей і соціальних реалій, які знаходили своє осмислення в процесі його пророчої діяльності. Значна частина тексту Корану являє собою римовану прозу.

Мусульмани вважають, що Коран не можна переводити, бо мова, на якій було послане одкровення, невід’ємна від Послання, а тому мусульмани скрізь, незалежно від того, яка мова є для них рідною, повинні вивчати арабську для того, щоб читати Священну Книгу і здійснювати молитви. Звичайно, Коран доступний на багатьох мовах, але подібні варіанти його тексту вважаються швидше тлумаченнями його сенсів, ніж перекладом - частково тому, що арабська мова незвичайно лаконічна і символічна, тому неможливо здійснити механічний переклад шляхом підстановки слово в слово. Уявлення про неперевершеність Корану з часом оформилося в мусульманське правило "іджаз", або неможливість, згідно якому людина не в змозі відтворити Божественний стиль Корану, бо кожна така спроба приречена на невдачу. Мусульманська традиція забороняє перекладати Коран іншими мовами, оскільки арабська мова вважається божественною. Виголошувати сури чи аяти Корану під час молитви також необхідно арабською мовою.

Особливістю тексту Корану є напружений діалог між Аллахом і Мухаммедом, між пророком і його слухачами: язичниками – ідолопоклонниками, мекканськими й мединськими християнами та іудеями, одновірцями й тими, хто мав сумніви щодо об’явлень Мухаммеда. Крім того, в Корані, на думку науковців, представлено хіба що виступ Мухаммеда, виголошений ним у відповідь на невідомі нам репліки його аудиторії, його заперечення щодо якихось звинувачень в його адресу, відповіді на якісь-то запитання і непорозуміння прихильників, висловлені з приводу, сутність якого стала незрозумілою вже для найближчих поколінь мусульман. Тому простому читачеві усвідомлення змісту Корану чи окремих його сур дається складно.

У мусульман існує традиція читати Коран протяжним співучим голосом. Протягом віків в арабських релігійних школах заучували тексти Корану напам’ять. Ця традиція збереглася донині. Її ретельно дотримуються ті, хто готує себе до релігійної діяльності.

Найбільш старі тексти Корану по мові і стилю близькі заклинанням і прокляттям стародавньо - арабських жерців і віщунів. Частина з них відображає істотні для періоду виникнення ісламу настрої і проповіді есхатологічного характеру, містить барвисті картини страшного суду, пекла, раю.

Переклади Корану на східні мови з'явилися в 10-11 століттях у зв'язку з розповсюдженням ісламу.

5.Коран як історико-культурна пам'ятка.

Своєрідність Корана як історико-культурного пам'ятника і як історичного джерела полягає в подвійності його ідеологічної основи. Коран закріпив божественною санкцією результати тривалого процесу перебудови соціальної дійсності, що домінує положення вже існуючих, як правило, осілих центрів Внутрішньої Аравії, інститутів і норм. Коран відбив боротьбу Мухаммеда з язичеством і язичниками, а також його полеміку з іудаїзмом і християнством, які існували в Аравії в сектантських формах, а також, можливо, і боротьбу з іншими представниками до ісламських монотеїстичних течій. У ході цієї полеміки відбувалося насичення проповідей Мухаммеда релігійно-філософськими ідеями й сюжетами іудео-християнського змісту, а також деякими уявленнями, які відносяться до зороастризму й манихейству. Все це обумовило значну еволюцію коранічних уявлень і привело до суперечливості й непослідовності в трактуванні ряду найважливіших елементів віровчення.

У ході соціально-ідеологічних процесів, що відбувалися одночасно з арабо-мусульманською експансією, Коран став головним джерелом релігійних приписань і соціальних установлень, етико-культурних норм і стандартів спілкування. Сакралізація мови Корана зіграла важливу роль у складанні на території Халіфату нової соціально-комунікативної системи. Вивчення Корану мусульманськими богословами й лінгвістами, викликане в першу чергу необхідністю його коментарію, призвело до становлення цілого спектру наукових дисциплін.

6.Зміст та значення Корану для мусульманського суспільства.

У міру виникнення в мусульманській державі культурного симбіозу, що ознаменувався широким засвоєнням мусульманською культурою досягнень скорених народів, ускладнювалося й теоретичне осмислення соціально-релігійної системи, стрижнем якої являвся Коран. Саме із цим процесом і пов'язаний як розвиток доктрини про "незрівнянність" Корана, так і виникнення дискусії про його "створення" або "нестворення", що протягом тривалого часу було прямим відбиттям і багато в чому визначала характер соціально-ідеологічної боротьби в Халіфаті.

Зброєю в полеміці між різними напрямками ісламу являлись й тафсіри, тлумачення тексту Корану. Незабаром після смерті Мухаммеда стало очевидним, що Коран не може дати відповіді на всю зростаючу кількість питань, поставлених суспільством, що склалося на скорених мусульманами територіях. З одного боку, це привело до появи й росту значення інших джерел мусульманського права, особливо хадисів (переказів про діяння й висловлення Мухаммеда), з іншого боку - до виникнення метафоричних коментарів Корана, а надалі й появі нових "писань" (наприклад, у бабитов). Це свідчить про не уклонне зменшення реальної ролі Корану в мусульманському суспільстві, що не могло не призвести до появи ряду рухів з лозунгами «назад до Корану». В цілому, ідеологічна боротьба навколо місця Корану в житті мусульманського суспільства Являється відображенням більш широкої ідейної боротьби, пов’язаної з роллю світського й духовного в мусульманському суспільстві. Ця боротьба триває і нині. Вона виражається в спробах модерністського тлумачення Корану і приспособлення його ідей до потреб суспільного життя 20 ст., прихильниками цілого спектру рухів: від лівацьких до правих, від націоналістичних до панісламських. Ця боротьба відображається як в послідовній відмові від використання Корану як хоча б і символічного джерела державності в ряді країн з прогресуючими режимами, так і в спробах повернення до шаріату й об’явлення Корану «конституцією», що визначає всю систему державного керування. В цілому Коран продовжує відігравати важливу роль в житті сучасного мусульманського суспільства, в першу чергу у сфері релігійної практики, вірування, суєвірності.

На ряду з багатьма елементами соціальної психології і релігійної свідомості язичного світу, зруйнованого родового суспільства, він показує і процес затвердження монотеїзму, нових соціальних інститутів і етико – культурних норм. Світобачення, відображене Кораном – нова ступінь в розвитку суспільної свідомості суспільства Аравії, а не спонтанний творчий акт пророка. Формуючи нові релігійні і соціально правові ідеї, Мухаммед уявляв їх собі як відновлені в першоначальному образі старі.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5369-5.html