Українські реферати

Філософія як універсальний тип знань
Сторінка: 5
Розділ: Філософія

Він є противником аристотелізму, як, між іншим, і Гоббс, його конкурент. Тому відкидає телеологію, заміняючи її на каузалістику й створює таким чином підґрунтя для механіки. Бог є основною пружиною в механічному світі (як у годинника). Після приведення його в рух розвиток всесвіту визначається самостійно. Органіку Аристотеля він також відкидає, вважаючи людське тіло машиною із кінцівками, які взаємодіють із мозком (рефлекторний акт). Дух є королем тіла. Проте, в аристотелівському дусі він визначає душу, яка володіє мисленням та волею, тим, що робить різницю між трупом та живою людиною.

В основі філософії Декарта дуалізм душі та тіла. Він поділяє буття на світ об'єктів «рес екстенсе») та світ думок («рес когітанс»). «Рес екстенсе» є фізичним тілом, об'ємним, його можна розділити, розрушити, воно підлягає правилам каузальності. А «рес когітанс» немає об'єму, неподільний та має мислення. Дух, який належить до останнього, є суб'єктом пізнання, який стоїть перед об'єктивним світом. Проблему дуалізма — поєднання цих двох постатей і царств Декарт не зміг вирішити . Її вирішує, зокрема, Спіноза, який висовує тезу «психофізичного паралелізму», згідно з якої співвідношення між духом та тілом базується на тому, що обидві є формами явищ однієї й самої субстанції, які поводять себе паралельно одна до одної.

Субстанція є згідно Декартом щось, що існує та не потребує нічого іншого для свого існування. Бог є в цьому сенсі єдиною субстанцією. Він також вважає матеріальні речі та душу субстанціями, оскільки вони зумовлюють тільки існування Бога.

Перед тим, як знати, як себе треба правильно поводити (не можна ж всьому сумніватися), потрібно знати маскимуми провізоричної моралі, яка допомагає досягненню ойдеймонії (щастя):

1. Дотримуватися всіх законів та звичаїв країни походження. Жити по середніх поняттях людей свого оточення. Не входити ні в які обов'язки.

2. Завжди бути впевненим в окремій ситуації , в разі невпевненості — вибирати за найвищою ймовірністю, уникаючи таким чином гризінь совісті.

3. Підлаштовуватись під світ аніж навпаки (вплив стоїцизму). Єдине, що в нашому розпорядженні — це розум. Воля прагне тільки того, що їй надає розум, отже не може прагнути нічого недосяжного.

4. Спрямовувати життя на розвиток розуму та пізнання.

Висновок

Проаналізувавши філософське, соціально-психологічне і антропологічне вчення Р. Декарта можна підкреслити таке.

Свої філософські погляди Декарт будував на механіко-математичній основі. Він намагався застосувати математичний метод і до своєї філософської системи, і до свого вчення про людину, зокрема, її тілесну ("протяжну") субстанцію: людина – це машина, що складається з кісток і м'яса".

Суперечливий, дуалістичний характер раціоналістичної філософії Декарта зумовив подальший розвиток філософської думки у різних напрямках: від емпіричного матеріалізму (француз П. Гассенді, англієць Т. Гоббс, пізніше – французи П. Ламетрі, Кабаніс), і матеріалістичного пантеїзму (голландець Б. Спіноза) до ідеалістичного вчення.

Список використаної літератури

1. Асмус В. Ф. Декарт. — М. : Высшая школа, 2006. — 335с.

2. Асмус В. Ф. Лекции по истории логики: Авиценна, Бэкон, Гоббс, Декарт, Паскаль / Б.В. Бирюков (ред.и вступ.ст.). — М. : ЛКИ, 2007. — 235с.

3. Глядешкина З. И. Рене Декарт и его время. Научные и философские основания для анализа музыки. Компендиум музыки: Лекции и материалы по истории теории музыки во Франции XVI-XVIII веков: Перевод. Комментарии / Российская академия музыки им. Гнесиных. — М., 2001. — 144с.

4. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати істину в науках / Віктор Андрушко (пер.), Стела Гатальська (пер.). — К. : Тандем, 2001. — 101с.

5. Сретенский Н. Н. Лейбниц и Декарт. Критика Лейбницем общих начал философии Декарта: очерк по истории философии. — СПб. : Наука, 2007. — 182 с.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5595-5.html