Українські реферати

Класифікація фразеологічних одиниць у сучасній мовознавчій науці
Сторінка: 1
Розділ: Мовознавство

І.2. Класифікація фразеологічних одиницьу сучасній мовознавчій науці.

Класифікацію фразеологізмів здійснюють учені на основі різних ознак. У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікації фразеологізмів, які прийняті й для української фразеології. За семантичною злитістю компонентів розрізняють: а) фразеологічні зрощення, б) фразеологічні єдності, в) фразеологічні сполучення (класифікація В.В. Виноградова).

До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією

М.М. Шанського). Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціональному аспекті здійснив С. Гаврин. Класифікація Б.О. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень.

Найбільшого поширення у курсах мовознавства набула класифікація, виконана В.В. Виноградовим на семантичній основі. Він виокремлює три типи фразеологізмів: фразеологічні зрощення (ідіоми), фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення або ідіоми є абсолютно неподільними, нерозкладні словосполучення, значення яких не залежить від їх лексичного складу. Вони мають повністю затемнене семантичне мотивування. У їх значенні немає ніякого, навіть потенційного, зв'язку із значенням їх компонентів, наприклад: бити байдики (нічого не робити), точити ляси, правити теревені (вести пусті безпредметні розмови).

Фразеологічні зрощення зазвичай українською мовою не перекладаються – в іншій мові добираються відповідники з її фразеологічного складу.

Семантична неподільність виникає або підтримується у фразеологічних зрощенням рядом фактів: - наявністю у складі фразеологічних одиниць застарілих слів, незрозумілих для загалу (збити з пантелику; взяти на цугундер; ускочити в халепу); - наявністю граматичних архаїзмів (темна вода во облацех; притча во язицех);

- втратою у межах фразеологічної одиниці живого синтаксичного зв'язку.

Фразеологічна єдність – це семантично неподільний фразеологізм, цілісне значення якого вмотивоване значенням компонентів, наприклад: ні пари з уст, тримати язика зубами (мовчати), накивати п’ятами (втікати), міряти воду

решетом (безрезультатно працювати). Мотивованість фразеологічних єдностей опосередкована. Більшість із них є образними висловами, - причому образний стрижень, на якому вони виникають, може відчуватися більш чи менш виразно (тримати камінь за пазухою; виносити сміття з хати; вивести на чисту воду; накрити мокрим рядном). Семантична замкнутість фразеологічних єдностей може створюватися також евфонічними чи формально-граматичними засобами - римою, алітераціями (усякої тварі по парі) тощо.

Фразеологічні єдності можуть виникати і внаслідок синтаксичної спеціалізації фрази, вживання її у певній граматичній формі (нуль уваги; діло табак), внаслідок наявності експресивних відтінків значення (плакали наші гроші).

Третя група по класифікації В. В. Виноградова фразеологічні сполуки корінним чином відрізняється від фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей. Фразеологічні сполуки утворюються із слів зі скованими, зв'язаними значеннями, що виникають як переносні на базі основного значення.

Фразеологічні сполучення – стійкі вислови, до складу яких увіходять слова з вільним і фразеологічно зв’язаним значенням. У них цілісне значення випливає з семантики окремих слів: здобути перемогу, делікатне питання, насупити брови, брати участь, вжити заходів.

Поза трьома групами фразеологізмів, віділених акад В.В. Виноградовим, залишилися народні прислів’я, приказки, примовки, крилаті вислови, термінологічні словосполучення.

Прислів’я – це виражений структурою речення народний вислів повчального змісту, який формулює певну життєву закономірність або правило, що є широким узагальненням багатовікових спостережень народу, його суспільного досвіду. Наприклад: добрий початок – половина справи; громада – великий чоловік.

Приказка – народний вислів, близький до прислів’я, але позбавлений узагальню вального, повчального характеру, наприклад: проти віку нема ліку; не така лінь, як не хочеться.

Народні примовки – жартівливі, переважно римовані вислови, що вставляються в розмову відповідно до ситуації або у відповідальний контекст, наприклад: Здорові будьте! Яким вітром? Хліб та сіль! Ні пуху ні пера! Кіно й німці.

Крилаті вислови – влучні вислови видатних людей: письменників, учених, державних і політичних діячів: В сім’ї вольній, новій; Борітеся – поборете! Бути чи не бути?

Зберігши три основні класи фразеологічних одиниць за схемою В.В.Виноградова, М. М. Шанський виділив четвертий клас— фразеологічні вирази, до яких належать стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні звороти, які не тільки є семантично подільними, але й складаються цілком із слів з вільним значенням.

Фразеологічні вирази – це такі стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються з слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів’я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; величається, як заєць хвостом; бідний, як церковна миша.

Серед фразеологічних виразів М.М. Шанський розрізняє дві групи: 1) фразеологічні вирази комунікативного характеру, що являють собою предикативні словосполучення, рівноцінні реченню, є цілим висловленням, виражають те чи інше судження, наприклад: людина — це звучить гордо; хрін від редьки не солодший; мовчання – знак згоди. 2) фразеологічні вирази номінативного типу – це мовне кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, охорона здоров’я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото. Характером зв'язків слів, що входять до їх складу, і загальним значенням фразеологічні вирази нічим не відрізняються від вільних словосполучень і речень. Специфікою їх є те, що вони не створюються мовцями, а відтворюються, як готові структурні і значеннєві одиниці. Фразеологічні вирази номінативного характеру, що є сполученням слів, ідентичним лише певній частині речення, є словесною формою того чи іншого поняття і, як і слова, виконують у мові номінативну функцію. Наприклад: трудові успіхи, палії війни, вищий учбовий заклад і т. ін.

Класифікація Б.О. Ларіна відбиває етапи розвитку і перебудови первісних вихідних словосполучень, вона включає: а) перемінні словосполучення;

б) стійкі словосполучення, що відзначаються наявністю стереотипності, традиційності і метафоричного переосмислення, відходом від первісного значення; в) ідіоми, які відзначаються у порівнянні з стійкими метафоричними словосполученнями більш деформованим, скороченим, далеким від первісного лексичним і граматичним складом і помітним послабленням тієї семантичної подільності, яка зумовлює метафоричність, тобто смислову двоплановість.

Спробу систематизації стійких (фразеологічних) сполук у функціональному аспекті здійснив С. Гаврин. Він виділяє шість основних типів: 1. Образно-виразні стійкі сполуки, до яких належать метафоричні одиниці (пустити червоного півня; гора народила мишу), сполуки з метафоричними компонентами (яблуко незгоди), сталі порівняння (берегти як зіницю ока), евфонізми (із грязі в князі), сталі гіперболи і літоти (гарматою не проб'єш), тавтологічні сполуки (свиня свинею; ливом лити), сполуки, що створюються на основі поетичного синтаксису (правда — добре, а щастя — краще).


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5643-1.html