Українські реферати

Музеї та пам’ятники Черкас
Сторінка: 6
Розділ: Українознавство

Автори: скульптор А.В.Кущ, архітектор О.К.Стукало.

Пам’ятний знак на місці поховань жертв політичних репресій (на розі бульвару Шевченка і вулиці Пролетарської)

Встановлений в 1989 році.

Співробітники управління органів безпеки (КДБ, СБУ) провели роботу по реабілітації 11602 чоловік, репресованих в 30-х, 40-х і на початку 50-х років, 7139 з яких були засуджені. За свідченням очевидців, розстріляних хоронили на кладовищі по бульвару Шевченка.

На місці поховань встановлено обеліск (вис. – 1,9 м) з лабрадориту. На ньому напис: «Жертвам репресій 30-х, 40-х і на початку 50-х років».

Пам’ятний знак на честь загиблих воїнів-учасників війни в Афганістані

(на розі бульвару Шевченка і вулиці Кірова)

Встановлений у 1989 році.

У 1979-1989 рр. в бойових діях на території Афганістану брали участь 1453 уродженці Черкаської області, 98 з них загинули, виконуючи свій військовий обов'язок. 429 черкащан нагороджені орденами і медалями.

В основу композиції пам'ятного знака покладено символічне зображення вибуху, воронка від якого утворює заглиблення круглої форми (діаметр - 6 м) з гранітними східцями на схилах. З тильної сторони воронки - задернований земляний насип. На схилі з боку насипу - гранітні брили з металевими пластинами, на яких висічені прізвища загиблих воїнів. В центрі воронки встановлено монумент із двох брил червоного граніту (висота З м) з розширеною верхньою частиною. В щілині між брилами – виковані з міді квіти і пробита кулею солдатська фляга, з якої витікає вода у невеликий басейн. На одній мармурова дошка з написом:

«І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть».

Автори: архітектор А.Д.Петренко, художник І.Й.Лавріненко.

Пам’ятний знак на місці замку, з якого Б.Хмельницький надіслав у 1648 р. листа російському царю (сквер Богдана Хмельницького)

Відкритий в 1979 році.

Пам’ятний знак має форму гранітної стели, на фасадній частині якої викарбуване портретне зображення Богдана Хмельницького з булавою та емблема з фамільним гетьманським гербом. На боковій стороні стели напис: «на цьому місці стояв замок, з якого Богдан Хмельницький 8 червня 1648 року надіслав у Москву листа з проханням про возз’єднання України з Росією».

Автори: архітектор С.К.Рець, художник Д.Г.Нарбут, О.Ю.Студені.

Пам’ятний знак на честь спорудження газопроводу «Союз» (вулиця 30-річчя Перемоги)

Встановлений в 1978 році.

У другій половині 70-х за участю будівельників семи країн (СРСР, Польща, Чехословаччина, Болгарія, Угорщина, Румунія і НДР) споруджувався магістральний газопровід «Союз» (Оренбург – Західний кордон СРСР), частина якого проходила територією Черкаської області. В Черкасах знаходився штаб ділянки, на якій працювали будівельники з НДР.

Пам’ятний знак має форму стели, на якій зображено схематичну карту газопроводу, сім символічних знаків з прапорами країн-учасниць будівництва, труба з відгалуженнями.

Автор – В.Пронін.

Пам’ятний знак на честь загиблих чекістів та працівників міліції (при вході в Першотравневий парк)

Встановлений в 1980 році.

Гранітний обеліск має форму стилізованого щита (4,2м), на тлі якого – меч і п’ятикутна зірка. Поруч – гранітна стела з написом «Памяти павших на боевом посту чекистов и работников милиции. 1917-1977».

Автор – архітектор С.Рець.

МЕМОРІАЛЬНІ ПАМ’ЯТНИКИ

Братська могила учасників громадянської війни (кладовище по вул. Ватутіна)

Поховані бійці Червоної армії і партизани. які загинули у 1918-1920 рр. у Черкасах на повіті. Кількість і прізвища похованих невідомі.

В Черкасах 16 січня 1918 року було встановлено Радянську владу, а 15 березня місто окупували німецькі війська, при підтримці яких влада перебувала в руках гетьманського режиму. Восени 1918 року влада в місті перейшла до Директорії. У січні 1919 року солдати корсунського і Черкаського полків підняли повстання проти Директорії і у місті було відновлено Радянську владу. В травні Черкаси кілька днів перебували у руках загонів отамана Григор’єва. 19 серпня містом оволоділи денікінські війська. 31 грудня 1919 року Червона Армія при підтримці мошенських партизан звільнила Черкаси від денікінців.

У 1922 році на братській могилі полеглих бійців і партизан встановлено лабрадоритовий обеліск (вис. - 3,2 м) з написом «Вечная слава героям гражданской войны, погибшим в борьбе за завоевание Советской власти в 1918-1920 гг.» (Автор невідомий).

Могила В.І.Дідюка (кладовище по вул. Одеській)

Василь Іванович Дідюк, комісар «Золотого ешелону», народився в 1897 році в с.Накрижки Мінської губернії. Учасник Першої світової війни, з 1918 р. – в Червоній Армії.

У 1920 р. був комісаром ешелону, який доставляв з Іркутська в Казань вивезений Колчаком золотий запас Росії, що складав 21 тис. 442 пуди золотих зливків і монет. В наступні роки працював на різних посадах в системі залізничного транспорту, в тому числі і в Черкасах.

Помер в 1970 р. в Черкасах.

У 1971 р. на могилі В.I.Дідюка встановлена гранітна плита з написом "Дидюк Василий Иванович. 31.01.1897-27.11.1970».

Братська могила воїнів-визволителів і пам’ятний знак на честь полеглих воїнів-земляків

Братська могила розташована біля Будинку культури в мікрорайоні «Дахнівка». Тут поховані 228 радянських воїнів із підрозділів 936-го полку 254-ї стрілецької дивізії та 1239-го і 1235-го полків 373-ї стрілецької дивізії, які загинули 17-19 листопада 1943 року, визволяючи село Дахнівку від німецько-фашистських загарбників. Відомі прізвища 131 воїна. Серед них – Герой Радянського Союзу М.В.Волков.

Микола Васильович Волков (1914-1943) - сержант, командир кулеметної обслуги 936-го полку 254-ї стрілецької дивізії. Народився в с. Новотроїцьке Маріїнського району Кемеровської області, росіянин. В діючій армії – з 1941 року.

В ніч на 2 жовтня 1943 року кулеметна обслуга М.В.Волкова, переправившись через Дніпро, забезпечувала форсування ріки підрозділами полку і закріплення на здобутому плацдармі. 8 жовтня поранений сержант Волков, залишившись наодинці з ворогом, відбив дві атаки, знищивши майже звод гітлерівців.

17 листопада М.В.Волков поліг смертю героя в боях за Дахнівку. 22 лютого 1944 р. йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У 1954 р. на могилі встановлено пам'ятний знак, який в 1981 р. був реконструйований і складається нині із обкованої міддю залізобетонної скульптури воїна (вис. - 2,4 м), встановленої на обкладеному гранітними плитами постаменті. На передньому плані - меморіальна плита (0,9 х 0,8 м). З трьох сторін могили - стела (28,5 х 0,6 м) із 30 гранітних плит, на яких висічено прізвища похованих та прізвища 128 воїнів-земляків, які полягли на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Написи на постаменті - «Вечная слава героям», на плиті - «Герой Советского Союза Волков Николай Васильевич», на стелі - «Имена воинов, погибших в боях за освобождение села Дахновки от немецко-фашистских захватчиков в 1943 г.», «Жители с.Дахновки, погибшие в борьбе с немецко-фашистскими захватчиками».


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5661-6.html