Українські реферати

Основні методи психологічного дослідження
Сторінка: 1
Розділ: Психологія

Методи наукових досліджень - це ті прийоми і способи, за допомогою яких вчені одержують достовірні відомості, використовувані далі для побудови наукових теорій і вироблення практичних рекомендацій. Завдяки застосуванню методів природних і точних наук, психологія, починаючи з другої половини минулого сторіччя, виділилася в самостійну науку і стала активно розвиватися. До цього моменту психологічні знання одержували в основному шляхом самоспостереження (інтроспекції), умоглядних міркувань, спостереження за поведінкою інших людей. Проте суб'єктивізм цих методів, їхня недостатня надійність і складність стали причиною того, що психологія довгий час залишалася філософствуючою, неекспериментальною наукою, здатною припускати, але не доводити причинно-наслідкові зв'язки, що існують між психічними й іншими явищами. Водночас через надмірно виражене теоретизування вона була фактично відірвана від практики. Намір зробити психологію більш-менш точною, практично корисною наукою, що не тільки описує, але й пояснює явища, був пов'язаний з впровадженням лабораторного експерименту і вимірювання. З кінця 80-х pp. XIX ст. у психології стали створюватися і застосовуватися спеціальні технічні прилади й пристрої для проведення лабораторних експериментальних наукових досліджень. Піонером у цьому став вчений В. Вундт, який у Лейпцігу організував роботу першої психологічної лабораторії. Технічні пристрої дозволяли досліднику проводити контрольований і керований науковий експеримент. Разом з математизацією і технізацією досліджень у психології й дотепер не втратили свого значення традиційні методи збору наукової інформації, у тому числі такі, як спостереження, самоспостереження й опитування. Проте дані спостереження, і, особливо, самоспостереження, майже завжди потребують перевірки на достовірність і надійність. Там, де це можливо, ці дані необхідно контролювати за допомогою інших, більш об'єктивних методів, зокрема математичних розрахунків.

Спостереження

Спостереження – це найбільш поширений метод у науках та один з двох головних методів у психології.

Це найдавніший метод пізнання психіки, який використовується не лише в науці, а й у житті. Цим методом вивчається психічна діяльність дітей і дорослих, яка проявляється у рухах і діях, вчинках і висловлюваннях тощо.

Суть методу – безпосереднє, планомірне і тривале сприйняття.

Зрозуміло, безпосередньо психіку спостерігати не можна. Лише в діяльності, в діях і вчинках в широкому розумінні слова (коли і утримання від певної дії з точки зору психології розглядається як певна дія, своєрідний вчинок) виражається особистість людини, її психіка. Метод спостереження передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки. Інакше кажучи, за об’єктивними, зовнішньо вираженими показниками (дії, вчинки, мова, зовнішній вигляд) психолог робить висновок про індивідуальні особливості протікання психічних процесів (сприйняття, пам’яті, мислення, уяви), про психічний стан людини, про риси її особистості, темпераменту, характеру. Особливістю методу спостереження є те, що вивчення зовнішніх проявів психіки людини відбувається в природних життєвих умовах. Психологічне спостереження повинно бути цілеспрямованим: спостерігач повинен уявляти і розуміти, що він збирається спостерігати і для чого, інакше спостереження перетвориться у фіксацію випадкових, вторинних фактів. Звідси випливає, що психологічне спостереження обов’язково проводиться за спеціальним планом, схемою або програмою, що забезпечує спостерігачеві вивчення саме тих питань і фактів, які він заздалегідь виділив. Без певного плану або програми втрачається основна лінія спостереження, в результаті чого можна втратити головне і істотне в психічній діяльності людини. Спостереження слід проводити систематично, тому психологічне спостереження, як правило, потребує більш-менш тривалого часу. Чим довше спостереження, тим більше фактів може накопичити спостерігач, тим легше йому буде відокремити типове від випадкового, тим глибше і надійніше будуть його висновки. Тривале спостереження застосовується, наприклад, при вивченні вікових особливостей дітей, зокрема особливостей розвитку їхнього мовлення та мислення, емоційних проявів, інтересів, рис характеру і здібностей. Результати такого тривалого спостереження фіксуються в щоденнику, де аналізують процес психічного розвитку дитини (часто за декілька років) або оформлюють у вигляді психологічних характеристик.

Види спостереження:

1. Безпосереднє – дослідник спостерігає явища і процеси у звичайних умовах.

а) дослідник – учасник – наприклад, веде урок з навчально-виховної роботи,

б) дослідник – свідок – не включений у діяльність,

в) дослідник – організатор, спостерігач – опосередковане спостереження;

2. Відкрите – проводиться серед контингенту досліджуваних;

3. Скрите – виконується за допомогою камер;

4. Безперервне – проводиться від початку до кінця;

5. Дискретне – проводиться з перервами.

До 20-х років ХХ сторіччя спостереження було провідним методом. Але з часом від нього почали відмовлятися тому, що люди намагаються завжди показати себе з кращої сторони.

Негативна сторона даного методу полягає у його емпіричності. Можна прослідкувати тільки зовнішні прояви поведінки, а хід думок, мотиви вчинків залишаються закритими від спостерігача. Результати спостереження завжди треба перевіряти іншими методами.

Методика організації спостереження:

· Вихідний момент – визначення мети і завдань,

· Складання плану, визначення часу, об’єкта і предмета,

· Розробка програми спостереження:

- Питання, що потрібно з’ясувати,

- Техніка фіксації явищ (записи у щоденнику, на диктофон).

Вимоги до організації спостереження:

1. Цілеспрямованість – спостерігаються конкретні прояви особистості у різних видах діяльності;

2. Плавність;

3. Самостійність – спостереження – самостійне завдання, а не супутня діяльність;

4. Природність – проводиться у звичайних умовах, без втручання дослідника;

5. Систематичність;

6. Об’єктивність – фіксування реальних фактів

7. Фіксація проводиться під час спостереження, а не після нього.

Експеримент

Експеримент відноситься до емпіричних методів дослідження. Є комплексним методом дослідження та передбачає використання низки інших методів. Це метод зібрання фактів у спеціально створених умовах.

Створюючи умови, дослідник має знати ті фактори, які діяли під час тих явищ, що вивчались. Має можливість спостерігати, як ті чи інші умови впливають на перебіг явищ. Це досягається при зміні однієї умови, за незмінності іншої.

Експеримент виступає джерелом нагромадження наукових фактів.

Функції:

§ Виявлення фактів;

§ Перевірка надійності результатів;

§ Перевірка висунутої гіпотези.

Види експерименту:

· Лабораторний (первинний);

· Природній.

Лабораторний

Перша психологічна лабораторія була відкрита у 1886р у Лейбцизькому університеті, В. Вундтом.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5750-1.html