Українські реферати

Облік і аудит витрат виробництва та калькулювання собівартості продукції рослинництва
Сторінка: 17
Розділ: Підприємництво

Постають проблеми вивчення складових облікової політики в системі бухгалтерського обліку, тому що вона набула поширення саме в результаті формування ринкової економіки, розширення економічних зв’язків суб’єктів ринку та наявності права вибору підприємств і відповідно повинна обслуговувати ці зв’язки. Разом із тим, актуальними є проблеми розкриття галузевих особливостей структури облікової політики сільськогосподарських підприємств.

Організація бухгалтерського обліку в кожному підприємстві розпочинається із розробки облікової політики, положення якої фіксуються у відповідному наказі. Наказ про облікову політику для підприємства має стати одним з основних документів після законів, постанов, інструкцій та стандартів, що регулюють ведення управлінського обліку.

Нажаль, у СТОВ Агрофірма «Вікторія» не розроблено даного наказу. Облік ведеться на виконання Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку у товаристві розроблено Наказ про облікову політику.

При веденні бухгалтерського обліку на підприємстві застосовується журнально-ордерна форма обліку.

Оплата праці та стимулювання працівників проводиться на основі ”Положення про оплату праці”, затвердженого зборами засновників СТОВ.

В обліку використовується План рахунків, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.99 р.

Обов’язки щодо ведення обліку в товаристві покладено на бухгалтерію під керівництвом головного бухгалтера.

Первинний облік в агрофірмі здійснюється за затвердженими формами та згідно графіку документообороту.

Облік основних засобів ведеться на основі П(С)БО 7 ”Основні засоби”. Балансова вартість матеріальних об’єктів більше 1000 гривень. Термін корисного використання – більше одного року.

Нарахування амортизації здійснюється за допомогою прямолінійного методу. Для цього виділяють групи основних засобів: будівлі, споруди, передавальні пристрої, автомашини, трактори, комбайни, обладнання.

Встановлено термін корисного використання основних засобів: будівель – 40 років, споруд – 20-25 років, передавальних пристроїв – 20 років, автомашин – 10 років, тракторів – 8 років, комбайнів, обладнання, робочої худоби (коней) – 6 років, продуктивної худоби: корів – 7 років, свиней – 4 роки. Ліквідаційна вартість визначається розрахунковим шляхом.

Витрати на ремонт основних засобів включаються у витрати виробництва і розподіляються між окремими об’єктами виробництва пропорційно до бази, що характеризує використання відремонтованого об’єкта.

Переоцінку об’єкта здійснюють, якщо його залишкова вартість більше ніж на 10 % відрізняється від справедливої вартості.

До малоцінних необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 112, відносять матеріальні активи, термін корисного використання яких більше одного року та балансова вартість яких від 50 до 1000 грн

До числа МШП, які відображаються на рахунку 22 відносяться предмети, які використовуються протягом не більше одного року та незалежно від терміну використання, якщо балансова вартість дорівнює 50 гривень; нарахування зносу на МШП здійснюється при передачі їх в експлуатацію в розмірі 100 %, а вартість одержаних матеріалів від ліквідації визнавати іншим операційним доходом; при передачі МШП в експлуатацію рахувати за підзвітними особами на позабалансовому рахунку 023 ”Малоцінні цінності на відповідальному зберіганні”.

Облік матеріальних цінностей ведуть за загальноприйнятою методикою, використовуючи сальдовий метод та середньозважені ціни при списанні; при оприбуткуванні продукції рослинництва та тваринництва застосовуються планово-облікові ціни; при складанні річної звітності матеріали оцінюються за одною з менших оцінок – собівартістю придбання чи поточних цін продукції та молодняку тварин і тварин на відгодівлі.

Облік процесу виробництва ведеться на рахунку 23 з наступними субрахунками: 231 – рослинництво, 232 – тваринництво, 233 – автопарк, 234 – переробка сільськогосподарської продукції, 237 – водопостачання; 239 – тракторний парк; рахунки 8 класу не використовуються.

Загальновиробничі та інші непрямі витрати розподіляються між окремими об’єктами виробництва пропорційно всім прямим витратам без вартості основних матеріалів; витрати на утримання машинно-тракторного парку розподіляють між об’єктами обліку пропорційно обсягу роботи (часу роботи) техніки.

Резерви на оплату відпусток створюються в розмірі 10 % від суми нарахованої оплати праці.

Поточну дебіторську заборгованість за товари, роботи і послуги здійснюють за первісною вартістю без створення резерву сумнівних боргів.

Заборгованість на кінець звітного періоду по дебету чи кредиту, яка залишилась в сумі до 5 грн. списують на виробничі затрати або доходи.

Собівартість незавершеного виробництва визначається на підставі даних аналітичного обліку.

До собівартості продукції включають прямі витрати і виробничі накладні витрати.

Постійні виробничі накладні витрати розподіляють на кожну одиницю виробництва, виходячи з нормативної виробничої потужності виробничого обладнання.

Витрати, що не пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, вважаються витратами звітного періоду.

Доходи і витрати включають до складу звіту про фінансові результати на основі принципів нарахування та відповідності і відображають в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Відповідальність за облік в агрофірмі несе керівник даного товариства.

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН ВЕДЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ТА ПРОВЕДЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ НА ПРИКЛАДІ СТОВ АГРОФІРМА «ВІКТОРІЯ»

3.1. Організація обліку витрат виробництва на підприємстві

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності товариства. Досліджуване товариство випускає продукцію рослинництва та тваринництва. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

Одним із найважливіших економічних показників діяльності підприємства є собівартість. Обчислення собівартості одиниці окремих видів продукції, виконаних робіт і наданих послуг називається калькуляцією.

Калькуляція - заключний етап обліку витрат на виробництво і виходу продукції (робіт, послуг), у процесі якого групуються витрати й обчисляються собівартість продукції (робіт, послуг).

Калькулювання собівартості одиниці продукції (робіт, послуг) здійснюється для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток виробництва. Величина нормальної виробничої потужності визначається підприємством. При цьому постійні загальновиробничі витрати включаються до складу виробничої собівартості продукції в повному обсязі лише у разі, коли фактичний обсяг виробництва дорівнює або перевищує нормальну потужність. Якщо потужний обсяг виробництва нижчий від очікуваного середнього рівня виробництва, то до складу виробничої собівартості продукції включається лише частина постійних загальновиробничих витрат. Решта витрат, які називаються нерозподіленими, визнаються витратами звітного періоду. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5752-17.html