Українські реферати

Історичні етапи розвитку української математичної термінології та її сучасні проблеми
Сторінка: 3
Розділ: Математика

Для перегляду роботи «на мовному фрон­ті» 25 квітня 1933 р. при Наркомосі було ство­рено Комісію під головуванням А. Хвилі. В 1933 р. було здійснено перехід на новий пра­вопис, якого прилюдно не обговорювали. Правопис іншомовних слів замінено на ро­сійський. Там, де українські терміни мали по дві форми, перевагу надано формі, ближ­чій до російської мови. Цілком усунено лі­теру ґ, що змінило написання багатьох нау­кових термінів, зокрема математичних. Піс­ля ліквідації Інституту української наукової мови в 1931 р. та репресування у 1937 р. М. Кравчука процес українського терміно­творення, зокрема математичного, припинив­ся зовсім. Робота зі створення української математичної й природничої термінології класифікувалася як «петлюрівщина» і «на­ціоналістичний ухил». Після виходу термі­нологічних бюлетенів результати багаторіч­ної наукової та пошукової праці українських лексикографів було перекреслено, а словни­ки ІУНМ сховано в спецвідділи бібліотек. Провідних українських термінологів було знищено. Після виходу «Математичного тер­мінологічного бюлетеня» [2] (було виправ­лено, деукраїнізовано, зросійщено, зінтернаціоналізовано більшість термінів) справ­жня українська математична термінологія стала недоступною для користувачів.

Процес вільного від політичного втру­чання українського наукового термінотво­рення в 1930-і рр. тривав в основному ли­ше за кордоном в Українському Вільному університеті та в Українському Високому педагогічному інституті у Празі й Україн­ській господарській академії в Подебрадах. Наукові видання УГА значно збагатили ук­раїнську науково-технічну літературу і роз­винули українську наукову мову в природ­ничих науках. Зокрема, УГА видала мате­матичний словник. Проблеми української наукової термінології обговорювалися на І (1926) і II (1932) Українських наукових з'їздах у Празі. На ці з'їзди було запроше­но і вчених з радянської України, однак, на жаль, Українська академія вирішила не брати в них участі.

З великими труднощами продовжував­ся процес українського математичного тер­мінотворення у Львові. Польський уряд ще менше, ніж австро-угорський, сприяв роз­витку української освіти. Міністерство ос­віти Польщі після 1932 р. перестало вида­вати підручники українською мовою. У від­повідь на орієнтацію галицьких укладачів математичних словників на термінологію, вживану в Радянській Україні, польські уря­дові кола роблять спроби наблизити галиць­ку (в основному шкільну математичну тер­мінологію) до польської. Це дуже посили­ло термінологічні розбіжності і призвело до руйнування вже наміченої загальноукраїн­ської математичної термінології і більш-менш усталених раніше спільних для всіх українських земель термінологічних норм. Українську наукову термінологію на осно­ві принципів ІУНМ і НТШ розробляла й діаспора в Америці — УТЦА (Український термінологічний центр в Америці); НДТУК (Науково-дослідче товариство української термінології) та в низка інших наукових інс­титуцій. Зокрема, Український науковий інститут Гарвардського університету в 1979 р. проводив сесію, присвячену історії україн­ської термінології. В Канаді в 1990 р. видано «Українсько-англійський словник комп'ютер­ної термінології і англо-українські аудіо-візуальні терміни» (укладачі: П. Фединський, Т. Городиська, Т. Кінен, Р. Робін).

Короткочасне відродження терміноло­гічної лексикографії в радянській Україні припало на кінець 1950-х і першу полови­ну 1960-х рр. — у період так званої хрущовської відлиги.

Враховуючи гостру потребу в двомовних термінологічних російсько-українських словни­ках, Президія АН УРСР утворила у 1957 р. спеціальну комісію під головуванням мате­матика академіка И. Штокала для видавання термінологічних словників (було запланова­но видати 18 російсько-українських словни­ків; видано 16, але жодного українсько-росій­ського). У 1960 р. серед словників з різних галузей було видано й «Російсько-україн­ський математичний словник». Вида­ний у 1961 р. «Український правопис» було зорієнтовано на російський, написання ук­раїнських наукових термінів залежало від ро­сійської орфографії; мовна політика була продовженням політики «зливання націй».

Починаючи з середини 1960-х рр., про­цес українського термінотворення в при­родничих науках загальмувався і після ви­ходу в 1973 р. україномовної «Енциклопедії кібернетики» (до речі, першої у світі енцик­лопедії кібернетики) майже припинився.

Почався тотальний процес зросійщування вищої школи і науки. У 1970-х рр. переведено на видавання російською мо­вою всі спеціалізовані журнали АН УРСР із природничих і технічних наук. Як ре­зультат зросійщування й двомовності ви­кладання математики й інформатики у шко­лах і вищих навчальних закладах утвори­лася своєрідна «українсько-російська» мова і відповідна їй математична термінологія.

Зокрема, правопис узаконював низку спільних з російською мовою граматичних форм. Так, наприклад, узаконено дві пара­лельні форми багатьох числівників (п'яти і п'ятьох; десяти і десятьох), причому на першому місці почали подавати ту форму, яка спільна з російською, хоч попередні правописні словники, за нормами українського правопису Всеукраїнської акаде­мії наук 1929 р., давали тільки одну: п'ятьох; десятьох. Якщо міжнародний тер­мін використовувався і в російській, і в ук­раїнській мовах, але в трохи різному гра­фічному поданні, то правопис українсько­го терміна замінювався російським.

Значних змін зазнала українська термі­нологія і на словотвірному рівні. Зокрема, до наукової термінології було введено ве­лику кількість активних дієприкметників теперішнього часу на -уч(ий), -юч(ий), які є характернішими для російської мови і не вельми характерними для української. Влас­тивими українській мові поняттями призначеності чи здатності виконувати дію є прикметники на -альний чи -івний. В укра­їнській науковій термінології активні дієп­рикметники теперішнього часу описують ли­ше ситуативну властивість процесу, а не сам термін. В українську наукову лексику впро­ваджували російські словотвірні моделі з усіма притаманними їм недоліками.

Якщо в 1920-х рр. (і раніше) українська термінологія калькувала назви, як прави­ло, з мови-джерела, то тепер калькування відбувається лише через мову-посередницю — російську. З української терміноло­гії вилучено ті запозичення, яких немає в російській. Українська математична тер­мінологія почала формуватися на росій­ськомовній основі в умовах ізоляції від ін­тернаціональних процесів термінотворення. Внаслідок цього українська наукова термі­нологія втрачала свій національний харак­тер і перетворювалася на копію російської.

Останнім часом у фахову мову вводять англійські мовні конструкції. В майбутньо­му, може, навіть у недалекому, американі­зація національної, української мови й ос­віти може стати ще загрозливішою, ніж недавнє зросійщування.

Однобічна вимушена орієнтація на мет­рополії (Росію, Австрію, Польщу); перервність, особливо в 1930-х рр., традицій що­до засад випрацювання наукової терміно­логії; творення міфу про «передову» радянську науку і обмежування в розвитку наших на­ціональних традицій не дозволили сформу­вати справжню українську математичну тер­мінологію.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5763-3.html