Українські реферати

Сіонізм
Сторінка: 11
Розділ: Політологія

«Сіонізм від імені ВСО до 1914 року являла собою серйозну силу. На час 11 Сіоністського конгресу (1913 р.) ВСО офіційно налічувала 130.000 членів; її філії були як мінімум 20 країнах. У цілому нині бюджет ВСО до 1913 року зріс (з 1910 року) й досяг 350.000 марок. Сіоністський капітал створеного на V Сіоністському Конгресі «Єврейського національного фонду» на придбання в Палестині зросла з 380.000 марок в 1903 до 2.614.000 марок в 1911 року. Сіоністська преса виходила в 17 країнах на13 язиках»60. «Такими результатами не могла похвалитися ніяка організація у світі зазначений период»61.

4. Релігійний сіонізм.

Однією з лідерів, дуже поширених у суспільстві, є уявлення у тому, що сіонізм від початку нерелігійним рухом, заснованим цілком нерелигиозним євреєм Т. Герцлем.

Свою книжку «Єврейське держава» Герцель написав у 1896 року, після справи Дрейфуса. Але за 14 років доти, в 1882 року, група єврейських студентів із Харкова («билуйци») початку Першу сіоністську Алию. Звісно, і по цієї Першої Алії євреї їхали до Палестини й у Х/111 й у ХІХ століттях. Але той період не можна зарахувати до початку сіонізму, оскільки вони їхали для здобуття права вивчати Тору на Святої Землі і ставили собі мети перекласти на Ерец-Ісраель весь єврейський народ.

Проте, і прибічники Першої Алії, почали втілення сіонізму на практиці, були власне творцями ідеології сіонізму. Сіоністська концепція- саме ідея у тому, що єврейський народ, не чекаючи на прихід Машиаха в галуте, повинна сама переїхати в Ерец-Ізраїль і можуть побудувати там сучасне єврейської держави- було проголошено в 1850 року, більш як 30 років на початок Першої Алії, рабином зі Східної Прусии Цві Хиршем Калишером. Ідеї рава Калишера- що складалися у цьому, що католицька парафія Машиаха не «чудесним одноразовим моментом», а тривалим і природним історичним процесом, у якому можливі локальні підйоми і спади й у який євреї мають бути не пасивної, а надзвичайно активної стороною; інакше кажучи, приведення Машиаха власноручно- стала в подальшому основою релігійного сіонізму. Отже, релігійний сіонізм є історично першої, яка склалася у середині 19 століття схемою сіонізму.

Конче важливо підкреслити, хоч як антисемітизм у його сучасному вигляді й не небезпеки фізичного знищення вплинули на рабина Калишера і його сподвижників, рабина Гутмахнра і рабина Алкалая. Вони жили, в епоху розквіту лібералізму, як у широкими колами, особливо у середовищі реформістського іудаїзму і прихильників «hаскали» (Просвітництва), ще сильна була віра у те, що євреї зможуть добре пристосуватися до нових умов європейського життя (в Ерец-Ісраель тоді євреї їхали лише з релігійним міркувань). До 1870-х років вони разу у своїх працях не вдавалися до аргументу, що євреї потребують незалежній державі для забезпечення свого існування. (Адже знаємо, що пізніше цей аргумент був однією з основних в сіоністському движении).

Калишер Цві Хирш (1795-1874)- рабин, поборник ідеї єврейського національного відродження Ерец-Ісраель . Вважав, що українці прихід Месії принесе Порятунок, а й цілеспрямовані людські зусилля. Повернення в Ерец-Ісраель і заняття там продуктивним працею він розглядав як природний акт порятунку, на яких настане чудесний порятунок «наприкінці часів», тобто у кінці месіанської ери. Свої погляди він викладав у книзі «Дришат Ціон» (Прагнення Сіону», 1862).

Алкалай Иехуда бен Шломо Хай (1798-1878)- рабин, одне із провісників сіонізму. Проповідував повернення євреїв в Ерец-Ісраель , стверджуючи, що порятунок народу насамперед у руках самих синів народу і що врятуватися євреї можуть нині лише переселившись до Палестини до пришестя Месії, що буде лише останнім етапом національного освобождения.

Гутмахер Елияху (1796-1874) - рабин, прибічник Ц. Калишера, одне із попередників палестинофилов.

У свій час раву Калишеру здавалося, що його програму зможуть реалізувати саме релігійні кола (а звідси не асимільовані і світські, які тоді, у середині 19 століття, хотіли інтеграцію в Європі і були налаштовані різко антисионистски). Історія, проте, розсудила інакше. Лише невелику частину релігійних кіл сприйняла спочатку ідеї рава Калишера, і релігійний сіонізм ні спочатку масовим явищем. У той самий час до сіонізму несподівано повернулися «світські» євреї- хоча й за своїй волі. Погроми у Росії 1881 року (після замаху на імператора Олександра 111) виштовхнули в Ерец-Ісраель Першу Алию - не цілком релігійну, хоча, звісно, далеко і атеїстичну. Погроми 1906 року, після невдачі першої російської революції, виштовхнули в Ерец-Ісраель Другу Алію, а прихід до своєї влади більшовиків в 1917 року - Третю; обидві вони вже перебували, переважно, з євреїв-социалистов, налаштованих різко проти іудаїзму. І тож доти, коли Катастрофа (розпал антисемітизму) надала єврейства той імпульс, який дозволив створити держава, - релігійні сіоністи був у меншості сіонізм був усвідомлений і закреплён як "цілком нерелігійна ідеологія.

У 1881 року, рухається Ховевей-Цион виділяється основоположник релігійного течії - Могилевер Самуїл, рабин і авторитетний суспільний діяч. Одне з найбільших талмудичних авторитетів свого часу. Після погромів 1881 року, він дійшов висновку, що євреї які тікають із Росії, повинні влаштуватися в Палестине.Рабби С.Могілевер (1824-1898) схилявся програми продуктивизации62 єврейської економічного життя і корінної реформи шкільної освіти - під медичним наглядом рабинів й у дусі поєднання принципів Хаскали і «страху Божого». Головну причину тяжкого становища євреїв вона бачила існування прірви між ортодоксальним і просвещённим єврейством. З. Могилевер звинувачував обидва табору в нетерпимості і нерозумінні цілей опонентів: він дорікав рабинів байдужість до громадським проблемам, у цьому, що він не вистачає мужності висловити свої думки зі сторінок друку; від маскилим63 він вимагав шанування іудаїзму і раввинам.

Раббі Могилевер намагався переконати інших ортодоксальних євреїв приєднатися до руху. Він вважає, що було б гарантією те, що нове єврейське поселення в Палестині керуватиметься по релігійному закону. На з'їзді Ховевей Цийон в 1893 року він відстоював ту ідею створення комітету збереження цінностей Тори. Згодом його послужила основою руху Мізрахі .

Деякі рабини підтримали сіоністську ідею на етапі її існування. Однією з яких був рабин Іцхак Райнес (1839-1915), який прагнув поширити ідею повернення Палестину в релігійних колах. Рабин І Райнес народився Карлине, Литва (нині Білорусь) і ще дитиною було привезено в Ерец-Ісраель . Потому, як під час землетрусу у Цфате загинула більшість сім'ї, а батько втратив весь звий капітал, сім'я Райнесов змушена була повернутися до Литву.

І. Райнес навчався у Воложинской иешиве64 і коли служив рабином спочатку у містечку Шукяни, і потім- в Свянцянах. Плідний літератор, рар Райнес написав десятки книжок з різним питанням іудаїзму. Він прославився як і учений- відкривач шляхів до вивчення Талмута.

Вже 1872 року рар Райнес став однією з засновників шкіл «талмуд- тору» нових типів, де крім Біблії, Талмута, коментарів Раши і Тосафот вивчали також Російський драматичний язик, і арифметику. Тоді він співпрацював із рабином Калишером в «Товаристві по заселенню Ерец-Ісраель». Він у Свянцянах першу єшиву нових типів, де поруч із традиційними дисциплінами вивчалися і світські науки. цим він відновив проти себе ортодоксальне керівництво, що домоглося закриття його ієшиви. Коли виникло рух Ховевей-Цион, рар Райнес підтримав його навіть збирався приїхати на Катовицкую конференцію, але зірвалася перетнути кордон. Діяльність Калнишевського як самого руху не приймав активної участі - очевидно, насамперед тому, що ні вважав його досить масштабним. І на сіоністську організацію, засновану Герцлем, не поспішав вступати, доки придивився до неї ближче. Але, вступивши у неї після 11 сіоністського конгресу, він став активною і відданим учасником руху, великим шанувальником Герцля.


Ця сторінка опублікована на сайті: http://www.refine.org.ua
Лінк на реферат: http://www.refine.org.ua/pageid-5791-11.html